Под микроскопом: Гран При Канады Формулы 1
Стабильные провалы на старте Хэмилтона, проблемы конкурентов и другие итоги уик-энда на Sport.ua
- 14.06.2016 13:22
- 1150 просмотров
- 4 комментария
Метки
- эксклюзив
- Формула 1
- гран при канады
Главные новости
Португалия играет вничью с Исландией
-Футбол
16
1478
Удаление Драговича и сенсационная победа Венгрии
-Футбол
30
10642
Евро-2016. Группа F. Темная лошадка с высоким рейтингом
-Футбол
8
3538
На монреальській трасі традиційно відбуваються цікаві гонки, і хоча цього року ми не побачили великої кількості обгонів, та боротьби вистачало як безпосередньо на трасі, так і за її межами при прийнятті стратегічних рішень, що безумовно вплинули на результат Гран Прі.
Після перемоги в Сочі Росберг відірвався від Хемілтона на 43 очка і здавалося, що таке відставання британцеві доведеться відігравати довго, проте вже після трьох етапів відрив німця розтанув до 9 пунктів. І це при тому, що в Барселоні обоє гонку завершили в четвертому повороті. Як бачимо, ситуація в чемпіонаті може в будь-який момент схилитися на користь одного з лідерів і схоже, що тепер на хвилі успіху опинився чемпіон. Звісно цього всього могло б і не бути, якби не помилки конкурентів Мерседес завдяки яким Льюіс і виграв дві останні гонки, але кого тепер це хвилює. Що по-справжньому має турбувати британця, так це його старти: протягом перших семи Гран Прі цього сезону Хемілтон чотири рази стартував з поула і жодного разу не зміг залишитися лідером гонки. Те, що ще навесні здавалося випадковістю або збігом вже зараз цілком очевидно перетворюється на певну тенденцію.
Так, Феттелю в Монреалі вдалося стартувати просто фантастично, не залишивши жодних шансів «срібним стрілам», і це при тому, що в Канаді до першого повороту не така вже й велика відстань (тільки на трьох інших трасах від поула, до першого віражу відстань ще коротша), але ж Льюіс і напарнику стартовий спринт знову програв. А програвши в повороті вирішив взяти своє традиційною жорсткою непоступливістю, що обернулася відкатом Росберга в кінець першої десятки. Цілком очевидно, що Хемілтон вмикає режим агресора тому, що це йому дозволяють напарник і команда, хоча й залишається незрозумілим чому Ніко з разу в раз обирає узбіччя – випадок в Барселоні очевидно не рахується, адже німець навряд чи міг спрогнозувати, що його захист обернеться розворотом Хемілтона й зіткненням з обопільним сходом. В Формулі 1 чемпіонами (особливо багаторазовими) ставали не пілоти-джентльмени з благородними манерами на трасі, а жорсткі егоцентрики, що не соромилися за необхідності поштовхатися з конкурентами або й узагалі переступити через напарника, якщо той заважав. При тому всі вони Великі чемпіони, яких наслідували і продовжують це робити наступники. Схоже, що поки Росберг цього не усвідомить, так і не зможе повторити головний успіх свого батька.
Попри те, що видовищність гонки була явно нижче очікуваного рівня, та інтриг протягом усієї дистанції вистачало. Ну хто б міг подумати на перших колах дистанції, що на подіумі опиниться Боттас, залишивши позаду себе обох пілотів Ред Булл і Ряйкконена? Про боротьбу між Феррарі і Мерседес можна взагалі не говорити, якби звісно не одне але.
«Червоні» знову лідирували в гонці, знову ініціатива була на їх боці, після доопрацювання турбіни їх машина в гоночному темпі практично перестала поступатися Мерседес, але Скудерія знову все зіпсувала власними руками. Безперечно дипломатична позиція Феттеля, який сказав, що програє та виграє команда, а не хтось один, не залишилася непоміченою в Маранелло. В Феррарі гонщики завжди мали бути не просто пілотами, а ще й політиками, за словами яких дуже уважно слідкують – Ален Прост підтвердить це з легкістю. Та це все не змінює того факту, що як мінімум двічі за сім гонок Себастіан міг перемагати, але лідерство в гонці втрачав через хибні тактичні рішення.
Звісно, Мауріціо Аррівабене має рацію, коли каже що «з дивану» і пост-фактум критикувати напрочуд легко, проте це не змінює того факту, що гоночну дистанцію в Канаді можна було проїхати з одним піт-стопом. Єдине складне завдання полягало б тільки в тому, щоб не дати Хемілтону поїхати в бокси першим, виконавши таким чином підрізку. Та в Скудерії вирішили піти більш складним шляхом, і тут суттєвий вплив мав схід Баттона та режим віртуального автомобіля безпеки, оголошений на трасі. Щиро кажучи, рішення дирекції гонки одразу викликало питання, адже було очевидно, що Макларен англійця нікому не заважає та й на евакуацію багато часу не потребував – хіба ж не достатньо було обмежитися жовтими прапорами? Зрештою, короткочасне оголошення режиму VSC сплутало карти «червоним», які вирішили, що це і буде оптимальний час для проведення першого піт-стопу. Як не дивно, але в команді швидко збагнули, що нічого суттєвого не досягнуть, адже дуже швидко повернулися зелені прапори – по радіо навіть встигли сказати Ряйкконену, аби той залишався на трасі, та було запізно, бо фін вже заїжджав на піт-лейн…
І все ж таки ключову роль в Монреалі відіграла незвично прохолодна для червня погода – в Феррарі переоцінили рівень зношування ґуми, за що й поплатилися такою ймовірною перемогою. І тут одразу варто пригадати, що Мерседес зі своїх шести тріумфів цього сезону три здобув саме завдяки помилкам своїх конкурентів з Феррарі та Ред Булл: Мельбурн, Монако, Монреаль – всюди «срібні стріли» перемогли тільки тому, що просто грамотно використовували можливості шин та безпомилково працювали під час піт-стопів. Звісно ж не можна не звернути увагу й на той факт, що Хемілтон в Монреалі почувається королем – тут він у 2007-му здобув свою першу в кар’єрі перемогу, а в неділю довів їх кількість до п’яти, в той час жоден інший пілот, з тих що виступають в чемпіонаті, більше одного разу в Канаді не перемагав.
Як не дивно, але проблеми з ґумою змусили більшість команд вже по ходу гонки коригувати тактику – якщо Феррарі від самого початку збиралася проводити два піт-стопи, то для інших друга зупинка стала вимушеним кроком: Ріккардо зіпсував комплект Soft на одному з жорстких гальмувань, Ферстаппен, Хюлькенберг і Перес не зуміли справитися з деградацією своїх шин, у Росберга команда виявила повільний прокол. Тож цілком зрозуміло, що найбільший зиск отримали ті пілоти, які змогли проїхати всю гоночну дистанцію на двох комплектах, і нічого дивного немає в тому, що один гонку виграв, а інший піднявся на подіум.
На офіційному сайті Формули 1 вболівальники назвали Макса Ферстаппена гонщиком дня, мабуть, не в останню чергу за його розумний та жорсткий захист позиції в боротьбі з Росбергом на останніх 10 колах. Тим паче, що їх боротьба завершилася розворотом Ніко в фінальній шикані на передостанньому колі. Та все ж висловлю власну думку – Валттері Боттас заслуговує найкращих відгуків за канадську гонку. Вільямс невдало розпочала сезон, програючи трьом великим командам, тож піднятися на подіум в гонці, де до фінішу доїхали всі шестеро пілотів Мерседес, Феррарі та Ред Булл – це по-справжньому неабияке досягнення. Тим паче, що пілотаж Валттері та його робота з шинами і стали визначальними – якби фіну треба було їхати на другий піт-стоп, про подіум можна було б забути. Проте Боттас все зробив якнайкраще, за що й отримав заслужену нагороду.
Окрему увагу хочеться приділити Квяту, якому схоже тяжко дається переведення до Торо Россо. Зрозуміло, що в новій машині та команді треба час на адаптацію, що напарник з технікою знайомий краще. Проте Сайнс фінішував дев’ятим при старті з 20-ї позиції, в той час як росіянин відіграв лише три й став лише 12-м. Порятунок кар’єри повністю знаходиться в руках Даниіла, от тільки кредит довіри Хельмута Марко зазвичай є дуже малим. Квяту аби залишитися в обоймі Ред Булл однозначно треба поліпшувати власні результати, особливо коли черга бажаючих на його місце є стабільно немалою.
В'ячеслав КОБРЖИЦЬКИЙ
